1. ЄС укріплює свої позиції в середньому на 5% в усій країні. Якщо конкретніше, то зі Львова їм вдалося суттєво (більше ніж на 9%) посилити свій вплив на Тернопільську, Рівненську та Київську області, а також зайняти перше місце за кількістю голосів у Києві;

2. ОПЗЖ трохи «виросла» — в середньому на 1%. Маючи Харківську та Одеську області в якості базових, вони змогли значно підвищити свою присутність у Сумській, Кіровоградській та Дніпропетровській областях. Не дивлячись на всю паніку проєвропейських експертів та політиків, що у Києві ОПЗЖ набрала 7,81% голосів, необхідно констатувати, що на парламентських у Києві вони набрали 7,8% голосів. Це свідчить про стабільне ядро виборців проросійського вектору в Києві;

3. Батьківщина практично не змінилась у рейтингу;

4. Слуга Народу «впала» в середньому на 30%. Найбільше падіння спостерігається у Полтавській, Черкаській, Чернівецькій, Херсонській та Дніпропетровській областях. Загалом внаслідок місцевих мерських проєктів, які змогли перенести рейтинг місцевої партії з обласного центру на обласну раду;

5. «За Майбутнє» — новий політичний проєкт (бо не брав раніше участі у виборах) показав карколомний успіх — в середньому по країні вони мають 9,73%. Не в останню чергу завдяки популярним міським головам;

6. «Голос» втратив по країні в середньому 4,5% голосів.

Оцінюючи шанси різних політичних лідерів стосовно президентського майбутнього, необхідно виходити з перших трьох ймовірних кандидатів — чинного Президента, лідера проєвропейської опозиції Петра Порошенка та одного з лідерів проросійської опозиції — Віктора Медведчука. Адже останні місцеві вибори показали цілий ряд закономірностей, що необхідно враховувати представникам політичного класу в їхній діяльності.

Очевидно, що за останні півтора року рейтинг Володимира Зеленського знизився майже вдвічі. Однак він й досі залишається лідером передвиборчих перегонів у першому турі. Географічно і соціо-політично його виборець знаходиться між виборцем Петра Порошенка та Віктора Медведчука. Останні тримають в руках флангові позиції. Особливістю є й те, що ці фланги до того не сприймають один одного, що виберуть будь-якого іншого кандидата, якщо власний не вийде у другий тур і виникне загроза, що представник протилежного флангу зможе виграти.

Якщо зараз відбулися б вибори Президента України, то Володимир Зеленський у другому турі безсумнівно виграв би їх. Адже у другий тур, радше за все, він увійшов би саме з лідером ЄС чи ОПЗЖ. У такому випадку, умовно, якби б обирати довелось між Зеленським та Медведчуком, то проєвропейський виборець 100% вибере чинного очільника держави, що призведе до його перемоги у другому турі. Дзеркальна ситуація буде, якщо ж розглядати другий тур між Зеленським та Порошенко.

Найвигіднішою ситуацію, як для Порошенко, так і для Медведчука було б опинитися у другому турі самим, без Зеленського. Адже тоді таке протистояння стане боротьбою саме за прихильників Зеленського, що здебільшого живуть в центральній частині України та областях вздовж Дніпра. І вочевидь, дані політики вже зробили для себе ключовий висновок з місцевих виборів.

Справа в тому, що більшість соціологічних опитувань показувало набагато вищий рейтинг Слуг Народу, ніж потім виявилося в реальному голосуванні. Особливо яскраво це спостерігалося в Києві. Все тому, що під час президентських та парламентських виборів Володимир Зеленський здебільшого спирався на молодь, яка складала приблизно третину його електорату. Їх мотивували необхідністю зміни попередньої влади через, нібито, корупційні злочини в особі Порошенко, а потім владних еліт БПП і Народного Фронту. На місцевих виборах СН під патронатом Президента не змогла мобілізувати молодь, і в результаті реальна їхня підтримка на виборах виявилась меншою, ніж передбачали останні соціологічні дослідження.

Це свідчить про те, що Володимир Зеленський може вже й не змобілізувати молодь на перший тур виборів, а як наслідок — зайняти не перше чи друге, а третє чи четверте місця.

Основним постраждалим з точки зору голосів є СН. Саме виборець Зеленського на місцевих виборах переважно голосував не за президентську партію, а за місцеві проєкти. Такий виборець здебільшого вже знаходиться у пошуку нових партійних проєктів для майбутніх парламентських виборів. Це створює ситуацію, коли на електоральному полі Зеленського знайдеться кандидат, що виявиться електорально «сильнішим» за нього і буде претендувати на всю електоральну нішу пана Президента. У зв’язку з цим стає очевидно, що поява Кличко та Гройсмана на другому і третьому місцях відповідно в останніх соціологічних рейтингах щодо довіри людей, свідчить про перші спроби знайти такого кандидата у центральній Україні, який зміг би перетягнути прихильність значної частини колишніх виборців Зеленського на себе.

Така ситуація зумовить подальшу політичну поведінку Президента. Єрмак робитиме усе, аби усунути всіх потенційних гравців з команди ЗЕ від прийняття вважливих політичних рішень, залишаючи їх виключно для Зеленського. Така поведінка й надалі руйнуватиме державні інституції, які шляхом великих зусиль були відновлені після Революції Гідності. Однак, саме така ситуація, на їхню думку, зможе дозволити Зеленському не повторити ситуацію Ющенко у 2010 році, коли електорат третього Президента України був повністю поглинений представником команди помаранчевого табору — Юлією Тимошенко.

Аналітик агенції політичного консалтингу «Перспектива»
Антон Малеєв